ЯКИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ КОТЕЛ ОПАЛЕННЯ КРАЩЕ ВИБРАТИ
Компактні, надійні та прості в управлінні електричні котли опалення, звичайно ж, поступаються аналогам у плані економічності, але за певних умов будуть незамінними. Їх можна використовувати повсюдно, встановлювати у квартирах та приватних будинках, офісах та промислових приміщеннях – скрізь, де є доступ до електрики. Часто електричні котли використовуються як резервне джерело опалення. Численні переваги подібних агрегатів призвели до зростання їх популярності та появи маси модифікацій. Спробуємо розібратися, який електричний опалювальний котел краще вибрати для приватного будинку і квартири, яка потужність знадобиться для створення комфортних умов, і на що важливо звернути увагу при покупці.
№1. ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ
Електричний котел опалення працює дуже просто. У ньому електрична енергія перетворюється на теплову. Нагрівальні елементи при включенні котла нагрівають теплоносій. Останній за системою труб та радіаторів потрапляє у житлове приміщення та нагріває повітря в ньому. У найпростішому і поширеному варіанті як нагрівальний елемент використовується звичний ТЕН, але є ще індукційні та електродні котли, в яких нагрівання здійснюється дещо інакше. Незмінним залишається лише джерело живлення – електрика. Багато моделей котлів оснащуються механізмом контролю та управління.
Незважаючи на те, що електричні котли важко назвати економічним джерелом тепла, вони мають велику популярність, і причин на те безліч. До переваг електричних котлів опалення можна віднести:
Універсальність. Агрегат можна встановити скрізь, де є електрика, ніякі дозволи від органів технагляду не потрібні. Сьогодні електричні котли використовуються як у приватних будинках, так і у квартирах, а також у комерційних та виробничих приміщеннях;
невисока вартість порівняно з газовими та твердопаливними котлами;
високий ККД, що досягає 95-99%;
Простота монтажу. Електричні котли мають невеликі габарити, а при їх підключенні немає необхідності споруджувати димар;
простота експлуатації та регулювання температури. Більшість моделей оснащуються зручними системами керування та терморегуляторами, тому користувачеві варто буквально натиснути кілька кнопок або повернути важіль – постійно бігати до котла, контролювати його роботу або, гірше, підкидати паливо не доведеться. Оскільки котел чудово контролює свою роботу, підвищується його економічність;
безпека. В електричних котлах немає відкритого вогню, та й легкозаймисте паливо не використовується. Плюс до всього, застосовується продумана автоматика, тому ймовірність позаштатних ситуацій порівняно з іншими видами котлів різко знижується, якщо, звичайно ж, установка була проведена правильно;
компактність, тому установка подібного агрегату можлива навіть у мініатюрних приміщеннях;
екологічність, адже під час роботи котла не утворюються шкідливі викиди;
безшумність;
відсутність необхідності постійного контролю роботи (можна залишати котел без нагляду) та частого обслуговування. Твердопаливні котли, наприклад, вимагають постійного догляду та чищення;
широкий асортимент. На ринку представлені моделі з різною потужністю (від 2 до 60 кВт і більше) та функціоналом (одноконтурні та двоконтурні).
Недоліки також є:
Висока вартість експлуатації. Незважаючи на сучасну автоматику та системи енергозбереження, електричні котли все одно досить дорого обходяться в експлуатації. Для опалення великих приміщень їх, як правило, використовувати невигідно. Часто такі котли знаходять застосування як резервне джерело тепла;
залежність від електрики. Якщо в регіоні спостерігаються часті перебої з електрикою, такий варіант опалення не підходить;
необхідність спеціальної трифазної проводки, якщо використовується котел потужністю понад 12 кВт. Деякі фахівці рекомендують використовувати лінію із трьома фазами навіть при підключенні котла від 6-7 кВт.
Незважаючи на існуючі мінуси, електричні казани знаходять своїх покупців. Більше того, якщо ретельно проаналізувати умови на об'єкті, де потрібно створити опалювальну систему, і правильно вибрати електричний котел, то можна буде максимально насолоджуватися позитивними якостями даних пристроїв.
№2. ВИДИ ЕЛЕКТРИЧНИХ КОТЛІВ ПО ТИПУ НАГРІВАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
Залежно від того, як відбувається нагрівання води, всі котли діляться на ТЕНові, електродні та індукційні.
ТЕНові котли
Це найпопулярніший варіант виконання, причому настільки популярний, що говорячи про електричні казани, як правило, мають на увазі саме конструкції з ТЕНом. Працює такий агрегат за принципом окропу. Електрика подається до трубчастого електронагрівача (ТЕН), він нагрівається і передає тепло воді, яка використовується як теплоносій. ТЕН складається з ніхромової спіралі та міцної оболонки зі сталі, алюмінію або титану. Простір між спіраллю та оболонкою заповнює кварцовий пісок або інший діелектричний наповнювач.
Номінальна потужність у таких котлах досягається стрибкоподібно, приблизно через 10-15 хвилин після включення. ТЕНові котли працюють у проточному режимі, можуть бути одноконтурними та двоконтурними. Як правило, в бак котла вміщено кілька ТЕНів.
Так як прямий контакт спіралі, що нагрівається, з водою відсутня (діелектрик грає роль роздільника), короткого замикання можна не боятися. Головна проблема таких котлів полягає в іншому. Поверхня Тена контактує з водою, на ній відносно швидко з'являється накип, який може поступово вивести котел з ладу. Щоб уповільнити цей процес або навіть повністю його уникнути, краще використовувати дистильовану воду. Також іноді застосовуються спеціальні рідини. Від перегріву теплоносія котли захищені термічним регулятором, але якщо стався витік, то агрегат ризикує перегрітися та вийти з ладу.
Електродні (іонні) котли
Конструкція котла передбачає наявність двох електродів, занурених у теплообмінник. Там подається електрична енергія, з допомогою чого створюється різниця потенціалів. Завдяки наявності в теплоносії солей він перетворюється на провідник струму. Електрика, проходячи крізь електроліт із високим опором, викликає його нагрівання. Достатньо буквально пари хвилин, щоб котел досягнув номінальної потужності. Як електроліт (теплоносій) беруть спеціально підготовлену воду або рідину на основі етиленгліколю.
У роботі котли такого типу досить економічні, а для забезпечення тієї ж теплової потужності, що і ТЕНовий котел, споживають майже вдвічі менше електрики. Такі агрегати, як правило, мають надійну продуману автоматику, рідко виходять з ладу, тому що ламатися тут, по суті, нема чого. Якщо в системі трапиться протікання, то перегріву не станеться - адже електроліту немає. Добре показують себе електродні котли і в умовах нестабільної напруги. Якщо воно впаде до 180 В, агрегат буде продовжувати працювати і виробляти тепло.
З мінусів лише вартість обладнання та необхідність використовувати спеціально підготовлений теплоносій. Від його складу залежатиме, скільки енергії витрачатиме котел на нагрівання. Ще один нюанс – необхідність надійного заземлення. Електроди доведеться періодично змінювати.
Індукційний котел
Котли цього типу почали використовуватися ще в 80-х роках минулого століття, але спочатку встановлювалися тільки на виробництві. Випуск побутових моделей розпочався лише до кінця 90-х років. Принцип роботи вони досить складний і нагадує трансформатор. Серце агрегату – індукційна котушка, яка перетворює електричну енергію на магнітне поле, спрямовуючи його на сердечник. Останній є системою сталевих труб з теплоносієм всередині.
Система показала себе непогано. Індукційні котли економічні і дуже компактні, довговічні (термін служби 30 років і більше) та пожежобезпечні, та й проблема накипу з ними не страшна. Суворих вимог до теплоносія, як у попередніх типах котлів, немає – заливати можна навіть очищені нафтопродукти.
Головний мінус – найвища ціна. До того ж важать індукційні котли пристойно, незважаючи на свої мініатюрні габарити. Знайти модель легше 20 кг не вдасться.
Який котел краще вибрати, залежить від бюджету та вимог, що висуваються – у продажу можна знайти всі три види.
№3. ТИП ПІДКЛЮЧЕННЯ
Перед покупкою котла певної потужності необхідно з'ясувати особливості електропроводки у будинку. Серед котлів потужністю до 10-12 кВт можна знайти моделі, які можуть підключатись як до однофазної (220 В), так і до трифазної мережі (380 В). Більш потужні котли з однофазною мережею використовувати не вийде – необхідно буде підключити будинок до трифазної мережі.
Для підключення котла до щитка краще брати мідний багатожильний провід, який при вищій провідності менше грітиметься.
№4. КОНТУРІВ
Серед електричних казанів найбільшою популярністю користуються одноконтурні моделі. Вони відповідають лише за систему опалення. Щоб забезпечити ще й гаряче водопостачання, необхідно дооснастити систему водонагрівачем або взяти двоконтурний котел. Останній має два незалежні контури для нагрівання води. Двоконтурні електричні котли споживають дуже багато електроенергії, тому використовуються досить рідко.
№5. РОЗРАХУНОК ПОТУЖНОСТІ ЕЛЕКТРИЧНОГО КОТЛА
Потужність електричних котлів коливається від 2 до 60 кВт (для виробництв та комерційних приміщень є навіть моделі на 400 кВт) і вибирається в залежності від того, приміщення якої площі необхідно опалювати, і чи потрібно гріти воду для гарячого водопостачання. В ідеалі для визначення потужності необхідно проводити повний теплотехнічний розрахунок, враховуючи не тільки площу приміщення, але й висоту стель, рівень теплоізоляції, кількість вікон, дверей та інші фактори. Для цього краще звернутися до професіоналів, але розрахувати приблизну потужність можна самостійно.
Найпростіше скористатися пропорцією, згідно з якою необхідно забезпечити 1 кВт потужності котла на кожні 10 м2 площі за умови достатньої теплоізоляції та при висоті стель не більше 3 м. Краще накинути ще трохи запасу (10-15%), а якщо використовувати двоконтурний котел, то до отриманого значення додати ще 25%. Цей розрахунок досить умовний, а для отримання більш точних результатів можна використовувати іншу, набагато складнішу, формулу.
Потужність електричного казана можна розрахувати так:
W = (40 * S * h + Qо + Qд) * k, де
40 – середня необхідна потужність казана на 1 м3, 40 Вт/м3;
S – площа будинку/квартири;
h – висота стель;
Qо - тепловтрати через вікна, 100 Вт на кожне;
Qд - тепловтрати через двері, 200 Вт на кожну;
k – коефіцієнт, що залежить від регіону, для південних регіонів країни можна прийняти 0,7-0,9, центральної та європейської частини – 1,2-1,4, для півночі та далекого сходу – 1,8-2,0.
Якщо розрахунок ведеться для приватного будинку, отриманий результат примножують ще на 1,5.
Припустимо, є будинок площею 85 м2, висотою стель 2,8 м, з 6 вікнами та 2 дверима, він розташований у південній частині країни. Необхідна потужність дорівнюватиме W=(40*85*2,8+600+400)*0,8*1,5=12,6 кВт.
№6. РЕГУЛЮВАННЯ ПОТУЖНОСТІ І СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОТЛОМ
В електричних котлах досить просто регулювати потужність та температуру теплоносія. Власне ці два параметри взаємопов'язані, тому розглядати їх окремо один від одного неможливо.
Регулювання потужності котла здійснюється одним із наступних способів:
ступінчасто - частий варіант у ТЕНових котлах. У цьому випадку в конструкції передбачений один нагрівальний елемент, який забезпечує половину потужності, і два, які дають 25% нагріву. Виходить, що котел може працювати на 25, 50, 75 і 100% від максимальної потужності, точне регулювання можна провести в кожній кімнаті завдяки вентилям на радіаторах;
плавне регулювання досягається за рахунок використання реостату. Це привілей дорожчих моделей. У простих малопотужних котлах може бути ніякого регулювання.
Користувач задає котлу необхідну температуру теплоносія для підтримки комфортних умов у будинку, а котел включає нагрівання та вимикає його, коли теплоносій достатньо нагрівся. Автоматика може працювати за допомогою механічних та електронних терморегуляторів. Обидва варіанти дозволяють заощадити електроенергію та підтримати комфортну температуру без постійного контролю за котлом.
Механічний терморегулятор перекриває струм теплоносія або розмикає електричну мережу при досягненні заданої користувачем температури теплоносія. Коли температура падає, котел знову вмикається. Це простий та дешевий спосіб, але не найточніший – температура теплоносія на виході з котла може на 2-30С відрізнятись від заданої. Електронні терморегулятори точніші, вони складаються з виносного датчика та блоку керування. Датчик кріпиться до нагрівального елемента та передає інформацію про його температуру на блок дистанційно або за допомогою проводів. Звичайно, обходяться такі котли дорожче.
№7. ТИП УСТАНОВКИ
Електричні котли можуть бути:
настінними;
підлоговими.
Зрозуміло, що настінні займають менше місця і підійдуть у тих випадках, коли це місце дуже обмежене. Західні виробники віддає перевагу саме такому формату установки. У підлоговому виконанні, як правило, випускаються потужніші котли, яким необхідно підігрівати великий об'єм теплоносія.
НА ЗАКІНЧЕННЯ
Такий фактор вибору, як ККД, для електричних котлів можна не враховувати - всі моделі працюють з ККД вище 95%, часто цей показник досягає 99%. Звертайте увагу на комплектацію. Якщо система опалення шикується з нуля, то вигідніше взяти котел у максимальній комплектації з розширювальним баком, насосом та іншими елементами.
Готівковий і безготівковий розрахунок з ПДВ для юридичних осіб, доставка по Києву та Україні, за вашим бажанням перевіряємо при вас замовлений товар.
Приймаємо: